Формування в молодших школярів умінь редагувати зв’язні висловлювання

Відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти України, чинних програм початкової школи з рідної мови пріоритетною є мовленнєва підготовка молодших школярів: оволодіння нормами усної та писемної літературної мови, використання мовних засобів у різних умовах спілкування відповідно до мети та завдань висловлювання. При цьому вчитель повинен допомогти учням усвідомити вимоги до мовлення, при формулюванні думок слідкувати за правильністю, точністю, різноманітністю, виразністю мовних засобів. Отже, навчальний процес з розвитку мовлення неможливий без виявлення, аналізу та усунення помилок, удосконалення учнівських висловлювань, тобто без того комплексу операцій, який прийнято називати редагуванням. У зв’язку з цим проблема вдосконалення учнівського мовлення є сучасною і своєчасною.

Метою статті є визначення теоретичних засад редагування молодшими школярами текстів на уроках рідної мови та практичних порад для вчителів початкової школи.

Аналіз досліджень і публікацій. Розвиток мовлення завжди цікавив лінгвістів, педагогів, методистів. Він знайшов своє відображення в працях учених минулого Ф. Буслаєва, К. Ушинського, В. Шереметьєвського, В. Водовозова, М. Корфа та інших. Теоретичні та практичні питання розвитку мовлення учнів початкової школи представлені в дослідженнях М. Соколова, М. Рибникової, В. Голубкова, М. Соловейчик, Д. Кравчука, О. Моринича, М. Вашуленка, Л. Варзацької, Л. Баршай та інших. Редагування як один з важливих засобів формування правильного усного та писемного мовлення розглядали Д. Кравчук, В. Мельничайко, М. Пентилюк та інші.

Навчання редагувати передбачає ознайомлення з теоретичними відомостями про властивості текстів різних жанрів, правила їхньої побудови, основні типи помилок та шляхи їх усунення, формування навичок контролю за правильністю мовлення. Таким чином, на нашу думку, у школярів розвивається «чуття мови», критичне ставлення до побудови зв’язних висловлювань, уміння виправляти допущені помилки та недоліки, підвищується загальна грамотність учнів. Варто усвідомити, що сформувати такі вміння молодших школярів можна лише в процесі систематичної, планомірної, цілеспрямованої діяльності, яка забезпечить створення ними точних, виразних, стилістично вправних висловлювань
Виникає парадоксальна ситуація: за період навчання в початковій школі педагог ще не навчив дитину досконало висловлювати свої думки, а вже пропонує їй відредагувати власний текст. Учень дуже часто не помічає своїх помилок, він витратив багато сил та часу на складання тексту і тому впевнений, що знайшов найкращі засоби для вираження своїх думок. С. Цейтлін виділяє основні причини мовно-мовленнєвих помилок і недоліків, які з’являються в процесі підготовки тексту під час переходу внутрішнього мовлення в розгорнуте зовнішнє: по-перше, недостатність власного досвіду дитини і нездатність її відрізняти правильне мовлення від помилкового; по-друге, молодші школярі мають недостатній розвиток оперативної пам’яті у зв’язку з віковими особливостями [6].

Яскравим прикладом кількох мовленнєвих недоліків є твір, написаний Костянтином М. (4 клас) на тему «Словник мій друг і помічник».

У мене багато друзів. З одними я навчаюсь в школі. А ще мої добрі друзі – це книги. Книги – це віконечко в країну знань, в світ цікавих пригод, в світ далеких мандрівок. Є серед книг особливі книги – словники. Словники – це найкращі друзі школярів. Зустрів незнайоме слово з англійської, шукаєш його в словнику з англійської мови. Не знаєш як написати слово – шукаєш його в орфографічному словнику. Тлумачний словник пояснює значення слів.

Я люблю працювати зі словниками. А ще є технічні, медичні та інші словники. Усі вони найперші помічники школярів.
Нами було досліджено різноманітну методичну та лінгвістичну літературу [2; 4; 5] та розглянуто різні класифікації помилок у мовленні молодших школярів. У результаті аналізу виділено дві принципово різні групи: мовні помилки – граматичні (пов’язані з порушенням структури мовної одиниці) та орфографічні (невідповідність написаного орфографічним нормам); мовленнєві недоліки.

Проаналізувавши учнівські висловлювання, ми виділили помилки, яких найчастіше припускаються молодші школярі: повторення одних і тих самих лексем, спільнокореневих слів (тавтологія), уживання лексем у неточному або невластивому їм значенні, порушення загальноприйнятого (фразеологічного) сполучення слів, уживання лексичних одиниць без урахування їхнього емоційно-експресивного або оцінного забарвлення, уживання діалектних і просторічних слів, змішування паронімів, використання зайвого слова (плеоназм) тощо. Причинами таких помилок є бідний словниковий запас, нерозуміння значення слова або його відтінків, стилістичних характеристик слова, незнання норм української літературної мови; пропуск морфем, найчастіше суфіксів (причина – вплив просторіччя або важкість вимови слів із скупченням приголосних); утворення форми множини тих іменників, які вживаються тільки в однині, або навпаки (причиною є прагнення молодших школярів до конкретності); творення дітьми ненормативних варіантів слів; займенникове дублювання підмета; помилки в побудові словосполучень (порушення керування, найчастіше прийменникового, узгодження, як правило, присудка з підметом); помилки в побудові речень з однорідними членами, порушення зв’язку між підметом і присудком, невдалий порядок слів у реченні, порушення смислового зв’язку між займенниками і тими словами, на які вони вказують або які замінюють, неправильне вживання видо-часових форм дієслів, однотипність синтаксичних конструкцій, невміння знаходити межі речень (невиправданий поділ складного речення на прості, невміння ділити текст на речення) тощо. Крім зазначених вище, можна відзначити помилки логічного характеру: композиційні (порушення послідовності викладу подій), фактичні (спотворення змісту), невиправданий пропуск необхідних слів, а іноді епізодів, фактів, безглузді та парадоксальні думки.

Детальна градація визначених помилок, аналіз причин їхнього виникнення є важливими аспектами в організації роботи над удосконаленням текстів молодшими школярами. Підготовкою до застосування навчального редагування є виправлення помилок в усному мовленні учнів (у відповідях, усних переказах і творах). Це може здійснювати сам учитель, але доцільно залучати до цього молодших школярів. Відомо, що помилки інших діти бачать краще, ніж свої. Цю закономірність рекомендуємо використовувати у вигляді взаємоконтролю, функціональне призначення якого – критично оцінити чуже висловлювання. Орієнтація на виправлення мовленнєвих недоліків розвиває «чуття мови», сприяє формуванню пильності до порушення вимог культури мовлення, привчає до контролю за власними висловлюваннями.
Система роботи над формуванням в учнів умінь редагувати письмові висловлювання, як відзначає А. Ярмолюк, ґрунтується на сукупності таких параметрів: зорієнтована на етапи структури мовленнєвої діяльності; включає аналітичну, аналітико-синтетичну й синтетичну діяльність; диференційована за рівнем творчості: завдання за зразком, конструктивні, творчі; зумовлена особливостями писемного мовлення; враховує тип, стиль, жанр висловлювання; включає різні форми діяльності, зважаючи на рівень підготовки учнів – фронтальну, парно-групову, самостійну (колективне редагування, взаєморедагування, робота з чернеткою, редагування тексту за зразком) [7].

У сучасній методиці вправи на редагування вважаються одним із важливих засобів формування в дітей правильного усного та писемного мовлення (Д. Кравчук, В. Мельничайко, М. Пентилюк та ін.), тому, на думку вчених, виконання їх слід починати вже з першого класу. Вправи на удосконалення текстів мають відповідати таким загальнодидактичним та загальнометодичним вимогам: відповідність змісту вправ обсягу теоретичних відомостей з лексики, передбачених програмою початкової школи; спрямованість на розвиток логічного мислення молодших школярів; формування за допомогою комплексу вправ лексичних умінь і навичок; відповідність дидактичного матеріалу навчальним цілям і виховним завданням.

Розглянемо універсальні вправи, які сприяють виробленню навичок удосконалювати зв’язний текст незалежно від його типу. Усне мовлення можна розвивати завданнями такого типу: «Проаналізуйте учнівський твір. Які рекомендації ви дали б авторові?». Повтори найтиповіший недолік у творах молодших школярів, але найяскравіший та посильний кожному учню матеріал для редагування. Отже, для правки в початкових класах обов’язково повинні бути використані тексти з невиправданими повторами.

Білим сніжком занесло лісові доріжки. З дерева на дерево стрибає прудка білочка. Білочка знайшла соснову шишку. Білочка занесла її до свого дупла.

Використовуючи слова для довідок: засипало, припорошило; сховала; ласунка, трудівниця, діти роблять текст зрозумілим та стилістично вправним.

Завдання на виправлення синтаксичної одноманітності також мають місце в роботі з удосконалення текстів молодшими школярами.

Мій песик маленький, коричневий. У нього гладка шерсть. У нього біла пляма на правому боці. У нього біла пляма на лівому оці. У нього довгі вуха. У нього коротенькі ніжки. У нього короткий хвіст.
З метою залучення дітей до складання текстів певного стилю можна запропонувати їм вибрати з дужок слова, які, наприклад, доцільно використати в науковому тексті.

(Повернулася, прилетіла) сплюшка з півдня і (заходилася, почала) шукати собі (домівку, дупло). (Поселяється, розташовується) сплюшка в дуплі і пташенят там виводить.

Вночі сплюшки (й не думають спати, не сплять). Вони ловлять (комах, шкідників полів і лісів).
Це дуже корисні (пташки, птахи). Сплюшка – (це маленька сова, звичайна собі совка з вушками).
Роботу з редагування можна продовжити, використовуючи вправи, у яких зміст твору не відповідає його назві.

Наприклад:

Кличуть в небі журавлі

У кінці вересня-жовтня птахи відлітають на південь. Відлітають вони по-різному. Зграї шпаків і граків летять на великій висоті. Журавлі прямують великим правильним трикутником. Гуси летять вервечкою, а качки – прямою шеренгою. Зозулі відлітають поодинці.

Формуванню логічної пильності молодших школярів сприяють вправи, що передбачають встановити речення, брак якого призвів до порушення послідовності викладу.

Увечері поверталися ми з полювання. Їхали лісом. Під машину лягав килим опалого листя. Машина йшла поволі. Раптом ми зупинилися. Кулька була обліплена опалим листям. Це їжачок злякався світла, шуму мотору й завмер на дорозі.
Для того, щоб робота з усунення мовленнєвих помилок була найефективнішою, необхідно дотримуватися відповідних умов: вправи на редагування тексту проводити систематично; не пропонувати дітям на уроці рідної мови одноманітні вправи; не переобтяжувати ними навчальний матеріал. Навчання техніці виправлення написаного починається у формі колективної роботи. Для того щоб перевірка текстів була вдалою, учні повинні мати мотивацію таких дій, знати послідовність операцій, які необхідно виконати та засоби внесення правок.

Цікавим, на нашу думку, буде робота з зошитом товариша, в якому можна запропонувати дітям зробити позначки-вказівки знайдених помилок. Учитель разом з учнями розробляє такий перелік і пропонує дітям користуватися ним під час редагування текстів. Рекомендуємо такі варіанти позначок: [ ] – зайве слово, < – пропуск слова, ? – непослідовність висвітлення подій, П – тут потрібен абзац, НП – абзац не потрібний, П – невиправданий повтор, 1,2,3, – невдалий порядок слів, Ф – фактична помилка, Г –  граматична помилка, О – орфографічна помилка.

На уроках розвитку мовлення  вчитель може виділити 10–15 хвилин на виправлення певного типу помилок. Педагог повинен чітко визначити мету цього фрагменту уроку, проаналізувати літературно-художні зразки текстів, що дозволяють прослідкувати, як вибирає слово письменник, запропонувати школярам попрацювати з так званими «зіпсованими» текстами, які дозволяють розглянути кожний вид мовленнєвих недоліків окремо, навчитися його розпізнавати та виправляти.

На уроках, присвячених аналізу власних творів молодших школярів, вчитель добирає найбільш яскраві приклади помилок та недоліків учнівських робіт, не називаючи прізвища автора. Діти залюбки працюють, оскільки, по-перше, вони аналізують власні висловлювання та роботи своїх товаришів з більшим інтересом, ніж тексти письменників, по-друге, діти складають невеликі за розміром, нескладні за структурою твори, тому вони легше піддаються критиці та краще розуміються молодшими школярами.

Поступово необхідність у колективному редагування творів зменшується, а увага вчителя концентрується на індивідуальну допомогу учням в позаурочний час. У спільній роботі над удосконаленням складених дитиною текстів будуть усунено композиційні та логічні помилки, спотворення фактів, а з числа мовних – замінено деякі діалектні або просторічні слова і форми, невдала побудова деяких речень, в більшості випадків – вибір слова тощо. Тут, як і в класній роботі, важливо добиватися високої пізнавальної активності школяра: він повинен не тільки зрозуміти, в чому його помилка, але і знати, як її виправляти.

Висновки. Аналіз лінгводидактичної літератури з теми дослідження показав, що проблема виявлення, диференціації та виправлення мовленнєвих помилок є актуальною для початкової школи. Саме в цей період діти починають оволодівати нормами усної та писемної літературної мови, вчаться використовувати мовні засоби при складанні власних зв’язних висловлювань. Спеціальні вправи сприятимуть розвитку «чуття мови», забезпечуватимуть здатність молодших школярів правильно і стилістично вправно послуговуватися різноманітними мовними засобами для створення і вдосконалення текстів різних типів і стилів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бондаренко А. Сочинение с ошибками: о редактировании текста в начальной школе / А. Бондаренко // Начальная школа. – 2009. – № 4. – С. 32–35.

2. Ладыженская Т. Устная речь как средство и предмет обучения / Т. Ладыженская. – М. : Флинта, 1998. – 127 с.

3. Лобчук О. Редагування як засіб удосконалення тексту / О. Лобчук /Web Tool Gallery/ Початкова школа. – 1996. – № 12. – С. 47–50.

4. Львов М. Риторика. Культура речи : учеб. пособ. [для студ. высш. учеб. заведений] / М. Львов. – М. : Издательский центр, 2004. – 272 с.

5. Соловейчик М. Работа по культуре речи на уроках русского языка / М. Соловейчик // Начальная школа. – 1986. – № 9. – С. 30–34.

6. Цейтлин С. Речевые ошибки и их предупреждение / С. Цейтлин. – М. : УРСС, 2009. – 192 с.

7. Ярмолюк А. Реалізація системи вправ на вдосконалення тексту в підручниках з української мови / А. Ярмолюк.